Ми вважаємо, що кожна штанина, сорочка чи постіль має жити більше, ніж нам часто здається, коли з'явлється бажання оновити гардероб. Бо оновлення - це таки нормально. Однак, ми віримо, що кожному виробу, який ми носили можна дати друге життя. Тому ми принципово основні матеріали відшукуємо на секондах або нам їх віддають наші друзі. Часто буває, що наші власні речі перетворюються в нові вироби на сайті, які ми створюємо в нашій студії апсайклінгу. Наша мета - дати речам другий шанс на життя, адже вони можуть служити довше, ніж нам здається. Ми сподіваємося, що ви підтримаєте усвідомлений бізнес та повільнішу моду, хоч у нашій майстерні ми не любимо слово "мода", бо цінуємо більше індивідуальний стиль. Це також можливість підтримати локального виробника та повторне використання речей замість того, щоб постійно виробляти нові. Значна частина відходів зрештою опиняється там, де ми їх уже не бачимо — зокрема в країнах, які прийнято називати «третім світом». Хоча ніякого іншого, окрім нашого світу, не існує. Наше виробництво на данний момент знаходиться в просторій кімнаті старої квартири у Вроцлаві на Олбіні, що неподалік парку Станіслава Толпи. Кожну річ ми відшиваємо самостійно, вручну, професійною промисловою машинкою та оверлоком. Насправді ivashko, upcycling studio - це на справді одна людина і наші найдорожчі помічники - батьки, адже саме вони є фундаментом ivashko і саме вони є носіями виробничих традицій та досвіду. Також ми залучаємо знайомих, які вже на пенсії. Це дуже камерна студія. Тут тусуються майстри, які живуть рукоділлям та шиттям практично усе життя. Увесь процес надзвичайно цікавийй і забирає купу часу, від ідеї, креслення лекала, пошиття виробу і аж до фотографії на Інстаграм, а також до появи сумки на ваших плечах. Отже, як виглядає цей шлях? 1. Беремо великі сумки і йдемо у вроцлавські секонди, де особисто відбираємо все, що нам сподобалося. Всі цупкі; можуть бути й тонкі джинси, але бажано, щоб це була 100% бавовна. Також ми купуємо велвет, канвас, камуфляж, твід, міцну постіль на торби і сорочки в клітку, бо вони завжди надійні. 2. При потребі ми докуповуємо фурнітуру; це тасьми на ручки, часом підкладка, флізелін або металеві додатки. Рідше замки, але хто зна. 3. Сортуємо, відбираємо матеріали з яких комплексно можна побудувати маленьку партію, майже як мініколекцію. Це те, до чого ми мріємо прийти. 4. Щось ми перемо. Обов'язково все відпорюємо. А потім багато прасуємо. 5. Тоді переважно робимо лекало під наші матеріали, або беремо ті, що вже є, якщо реально сходиться по розміру. Лише тоді ми розрізаємо і кроїмо. 6. Зшиваємо все, ставимо свій підпис - це помаранчева або жовта стрічка. Сподіваємося, що будемо пришивати свої бірки найближчим часом, а поки ось так. 7. Тоді беремо фотоапарт і все фотографуємо на каталог. При можливості кличемо друзів і робимо фотосесії після чого все це публікуємо в інтернеті на наших акаунтах і на сайті. 8. За тиждень, коли все точно готово ми пишемо пости, щось до блогу, де розповідаємо історію про кожну партію; де, як і чому, а головне - скільки вийшло сумок і яких. Попутньо вибиваємо на друкарці наші паперові бірки та листи подяки. Ставимо дату очікування дропу. Чекаємо разом з вами. Тішимося вашим замовленням. Ось такий наш шлях як не самурая, так мандалорця.
“Ми не просто шиємо сумки. Ми створюємо речі, які нагадують — другий шанс може бути красивим.”
